Коляда

Коляда. Бог зимового Сонця, який повертає Коло Свароже до Весни. Густинський літопис — мабуть, чи не єдине писемне джерело, що вказує на Коляду як на Бога. Слово коляда багатозначне: Святий Вечір, обряд славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок. Сучасне мовознавство пов’язує значення слова коляда з коло, колокол, а також латинським calendae (календар, різдвяні канікули) та ін. Коло – можливо від кола – сонця, а також неба (подібне до грецького polos – вісь, полюс, небо, оберт; пор. слов’янське Сварґа – небесний коловорот).

Але в народному уявленні існує також жіноча постать – Богиня Коляда – не тільки як уособлення свята, але як Богиня-Мати, що народжує сина Божича-Коляду – тобто молоде зимове Сонце. У західних слов’ян існує свято Божича (Різдво), якому випікають «Божичний коровай». Про теїстичні риси Коляди як Всевишнього Бога можемо судити з текстів деяких слов’янських колядок. Наприклад, у сербів і хорватів співають:

Дай нам, Боже, Колядо!
Добре пасовище, Колядо!
Для корівок, Колядо!
І овечок, Колядо!…

Є образ Богині Коляди й в українських колядках:

Ішла Коляда та й по вулиці,
Коляда! Коляда!
Та й по вулиці, по метелиці.
Прийшла Коляда на тисовий двір:
— А чи спиш, чи лежиш, пане господарю?

В колядках Коляда згадується як персоніфікація свята, або як постать Богині:

Прийшла Коляда наперед Різдва.
Коляда! Коляда!
Ой ходила Коляда, ой гуляла Коляда
По зеленому саду, по багатому двору!

За давніх часів людям, народженим на свято Коляди (21–22 грудня), надавалися відповідні імена. Нині існує прізвище Коляда, а також відомі імена давніх русичів і міфологічних істот, пов’язаних з поняттям кола: Колобуд – пробуджуючий сонце; Коловрат — документальне ім’я хороброго русича, що відзначився в битвах з полками Батия.

Припускають, що й ім’я скіфського царя Колоксая, можливо, означало «Сонце-цар». За Геродотом, він – наймолодший син першого чоловіка Таргітая, який взяв небесні дари (золоті чашу, сокиру, плуг і ярмо). Завдяки цьому він успадкував батьківський трон і став родоначальником племені паралатів, яке відносять до праслов’ян. Грецький поет VII ст. до н.ч. Алкман згадує «швидконогих Колоксаєвих коней», де коні вірогідно є метафорою Сонця. Отже, Колоксай — не тільки культурний герой скіфів, але, може бути, астральне Божество, пов’язане з сонячними святами. До речі, Різдвяні свята Коляди пов’язані зі славленням плуга, який ніби-то «падає з неба» (відомі з писемних джерел навіть в XVII ст.). Ці обряди астрономічно пов’язані з сузір’ям Плуга (Оріона). За часів Київської Русі на Різдво Коляди кияни масово виходили на вулиці міста, на високі пагорби зустрічати це красиве сузір’я, яке уособлювало дарунок Сварога-коваля.