Місяць серпень у наших Предків називався ще й Спасичем. Спасич згадується у Велесовій Книзі як місяць подяки Богам Спасам за добрий урожай.

«Свято Спаса — врожаю — дуже шанувалось в Україні. Це не є дивним, бо це підсумки річної (весняно-літньої) важкої праці, це цілковите закінчення жнив, — пояснює професор Степан Килимник у своїй праці «Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. — […] У давнину, після збору врожаю […] усі хліборобські країни соняшного сільсько-господарського круга-кола віддавали шану й подяку Богу врожаю — Сонцю. […] Це було й третє з черги свято померлих — духів, «дідів», «бабів»; по-друге, це було свято врожаю, свято подяки Богу врожаю — Сонцю […]; по-третє, це була врочистість — прощання з літом та зустріч з багатою осінню.

[…] На цей час уже був новий хліб на столі, стодоли повні хліба; в садах ламалось гілля від овочів (фруктівАвт.) — яблук, груш та слив; у городах — високі врожаї різної городини. На той час вже відібрано і повні бочки меду; стоплено вже й Божу речовину — віск. А в додаток до всього цього, вже закінчилися головні, найважчі роботи в полі, залишалася лише сівба (озимихАвт.) та збір решти городини.»

Спаси, без сумніву, є цілим циклом серпневих свят врожаю й одним із восьми головних сонячних свят Кола Сварожого, що відзначаються між двома сонячними фазами — Літнім сонцестоянням і Осіннім рівноденням.

Під час Спасича наші Предки дякували не лише Богам врожаю, а й духам Пращурів, які, перебуваючи біля Богів, теж опікувалися врожаєм. Так, одна із легенд, яку записав С. Килимник у зазначеній вище праці, переповідає, що «духи-душі покійників також охороняють сади, також сприяють квітові садів, визріванню плодів, їх пахощам, смакові... І що ті душі приходять на Спаса […] й стоять невидимо над тими плодами, покіль священик не посвятить їх; вони, духи, невидимо і свої плоди приносять святити, а звідси несуть їх усім духам добрим на тамтой світ... А бджоли, то «муха Божа», й бджоли також моляться Богу, літають у небо, а відтіля приносять від Сонця його частку для свята — віск...»

Нині нам достеменно відомо, що слово спас не було занесене чи вигадане християнським чужовір’ям, як це дехто помилково вважає. Це підтверджують і самі церковники: «Не должно думать, что это слово одновременно явлению христианства, напротив, оно употреблялося славянами ещё в язычестве: в Краледворской рукописи уже упоминается, что славяне называли своих Богов Спасами» (Протоиерей Г. Дяченко. Полный церковно-славянский словарь. — М., 1900, с. 648). Неважко й здогадатися, що слово спас у цю пору означає порятунок від голоду взимку.

Нині найвідомішими подяками за урожай є вшанування трьох великих Богів Спасів — Медово-макового, Яблучного й Хлібного. Проте, як пише у своїй книзі «Коло Свароже. Відроджені традиції» професор Галина Лозко, «у народі, крім названих, збереглися ще такі назви, як Грибний, Ягідний, Горіховий, Полотняний, Спас на воді, або мокрий Спас. Мабуть, у давні часи їх було ще більше, бо кожному овочу свій строк». Дати відроджених язичницьких свят врожаю різняться з християнськими, оскільки церква відзначає свої празники за юліанським календарем, та ще й вкладаючи у них дещо інший зміст. Тож розпочинається рідний, язичницький місяць Спасич з Медово-макового Спаса — 1 серпня, Яблучного Спаса вшановуємо 6 серпня, а Хлібного — 16-го.

Як зазначає С. Килимник, такі «свята були й в античній Греції, і в Римі, і в усіх, на той час культурних країнах Малої Азії, як також і в Месопотамії, Асирії, Сирії, Палестині й інших. Особливо врочисто проходило це свято врожаю в Єгипті. У давнину це свято було й у наших пра-прадідів — антів і, певно, проводилось дуже врочисто, з особливими церемоніями та й мало ґрунтовне значення».

Цього літа не менш урочисто одне зі згаданих відроджених спасівських свят було проведене й у Києві — на Перуновому острові. Так, 6 серпня свято Яблучного Спаса організувала Громада Релігійного центру ОРУ «Сварожий Київ» на чолі з головою Громади Білотуром Савченком, а освятив яблучні плоди заступник голови Об’єднання рідновірів України, жрець Вогнедар.

Прес-служба Релігійного центру ОРУ

Світлини зі свята у Facebook