Урочисто, натхненно, щиро, весело — на славу вдався цьогоріч Святвечір у столиці Русі-України, який проходив в музеї Івана Гончара. 23 грудня в літо 7524 сюди завітало багато Дажбожих онуків — як киян, так і гостей — юнаки, дівчата, молоді подружжя з дітьми і вже поважні побратими і посестри.
Захід відбувався в одній із музейних зал з доброю акустикою. Незважаючи на підвальне приміщення, тут було тепло, світло і затишно. Позитивна енергетика. Словом, місце для свята було обрано вдало. Тож варто подякувати всім, хто взяв посильну участь в організації святкування.
Різдвяний обряд провів заступник голови ОРУ, жрець Вогнедар. Колядки допомагав виконувати ансамбль народної пісні «Вольниця». А зусиллями активу Київської громади «Православ’я» був продемонстрований прекрасний рідновірський вертеп. Протягом Святвечора лунали вірші та пісні Олесі Сінчук, старійшини ОРУ Яруна у виконанні їх авторів. А рок-гурт «Перунів цвіт» дав півторагодинний концерт, у якому прозвучали Вогнедарові рідновірські та народні вояцькі пісні.
Дажбожий онук Велесич того вечора був схожий на справжнього бородатого й волохатого Велеса. Тож винагороджував рідновірських діток солодкими подарунками за їхні віршики та співанки.
Коли ж настав час для Братчини, тут і кутя, приготована Веленою, пішла в хід, і смаженим різдвяним кабанчиком, що приніс Ант, усі поласували. Повечерявши, побратими і посестри пішли до танців. Під супровід Вогнедара і гопака «врізали» і польку, й інші танці.
Святвечір завершився спільним кликанням Плуга. За скіфською легендою, 1 листопада Сварог став кувати плуга, а на Різдво плуг упав на землю. Сузір’я Плуга (Оріона) справді в цей час перебуває найближче до небокраю. Давні кияни вважали, що це сам Сварог скинув для них свій божий плуг. Тож учасники Святвечора, за давньою традицією, вийшли на схили Дніпра і закликали Плуга, як і Предки колись кликали.
Більше світлин свята...