Найточніший календар Предків українців

«І ті свята — Перше Колядь,
І друге — Ярь,
І Красна Гора,
І Овсяна Велика і Мала...
А Богів купальте
І Даждя шануйте.»

Велесова Книга

Предками давно було помічено, що людина має жити синхронно з вібраціями Космосу, як ритмічний організм. Свята мають чергуватися з періодами буденної праці. А хаотичність, невпорядкованість життя руйнує тіло і душу. Тому всі свята Кола Сварога (Зодіаку, річного календаря) у Пращурів були покликані гармонізувати тілесну і духовну сутність людини з божественними космічними ритмами Природи, Бога. Адже святкові обряди, узгоджені з річними фазами небесних світил, розвивають і зміцнюють добрі, корисні природні сили і нейтралізують шкідливі ворожі енергії. Тому в старі часи кожен обряд здійснювався тільки у певний, строго визначений старійшинами, волхвами, жерцями, час Кола Сварога.

Так, наші славні Предки перед християнізацією Русі вміли складати календарі, за якими точно визначали дати Купайла, Різдва та інших свят, що відповідали астрономічному стану Космосу. Впродовж тисячоліть календарі створювалися волхвами, жерцями, служителями релігійних культів, яким календар служив для встановлення сонячних чи місячних свят. Це здійснювалося у спеціальних храмах, які нині можна було б назвати справжніми обсерваторіями. Такі стародавні обсерваторії відомі у всьому світі. Є вони й в Україні. Одна з таких обсерваторій і нині розташована на о. Хортиця в Запоріжжі. Це стародавнє святилище, якому понад 4 тис. років, відкрите й відновлене археологами протягом 1993–1997 рр. (див. фото нижче).

Нині більшість народів світу користується одним календарем як для цивільного, так і для релігійного життя. У нас же, в Україні, таких календарів кілька: григоріанський для цивільного, юліанський (а тепер уже й «новоюліанський») — для церковного вжитку. Любителі посвяткувати можуть двічі відзначати Пасху чи Різдво — з католиками і з «православними». Дехто запитує: чи зміниться щось від того, що день народження Ісуса Христоса відзначимо 25 грудня, а не 7 січня?.. Думається, що нічого не зміниться, бо Космос не залежить від народження тієї чи іншої особи або істоти, скоріше — навпаки: всі ми залежимо від космічної Постаті Бога. Отже, наші Предки вважали календар священною Божественною справою, їхні свята цілком відповідали фазам небесних світил. Особливо важливо було точно встановити дату, коли святкувався Великдень, адже від нього починали рахувати чимало інших дат — Радуницю, Рахманський Великдень, Русалії та ін. Так само важливо було знати, коли настає Різдво Божича Коляди, адже від нього мали відраховувати 12 священних ночей, щоб встановити саме ту ніч, коли Богиня Дана освячує воду.

Щоб зрозуміти, наскільки християнство викривило наш прадавній календар, звернімося до історії календаря. Ортодоксальне християнство, яке називає себе «православ’ям», послуговується юліанським календарем, який впровадив Юлій Цезар (звідси й назва) у 46 р. до н. е. Тоді Великоднє свято, що мало збігатися з Весняним рівноденням, випадало на 21 березня. Юліанський рік складається з 365 днів і 6 годин. Це перевищує астрономічний рік на 11 хвилин і 14 секунд. Через цю розбіжність Весняне рівнодення за кожні 128 років переміщується на один день.

У 325 р. на Нікейському соборі було прийнято юліанський календар для християнської церкви. На той час ця розбіжність уже становила майже 3 доби (порівняно з 46 р до н. е.), хоча отці церкви, які не відзначалися мудрістю волхвів, не звернули на це жодної уваги. У 1582 році астрономи повідомили папі Григорію XIII, що від часу Нікейського собору ця похибка становить уже 10 днів; вони переконали папу зробити реформу календаря, щоб не було відставання. Таким чином, календар, названий ім’ям папи Григорія, поступово впровадили західні країни, де було поширене католицтво.

Ортодоксальні («православні») церковні ієрархи виявилися консервативнішими, а може, через невігластво вперто трималися «старого» юліанського стилю, який тепер відстає від григоріанського на 13 днів, вочевидь, не розуміючи, що молитва, прочитана із запізненням, коли вже «закрилася небесна брама», — малоефективна, тим більше — звернена не до космічного Бога, а до людини, яка вже давно відійшла до гурту своїх предків-юдеїв. Нині ж, у зв’язку з широкомасштабною російсько-українською війною, ортодоксальні ієрархи України, намагаючись відокремитися від церковних традицій країни-агресора, зробили спробу наблизитися до календаря григоріанського, перенісши деякі церковно-юліанські свята на 13 днів раніше і назвавши це «новоюліанським календарем».

Український традиційний (язичницький) календар «Коло Свароже» нині є найточнішим астрономічним календарем, який виявилося можливим реконструювати за наявними сьогодні науковими (астрономічними, етнографічними, фольклорними) джерелами. Ним користуються громади Об’єднання рідновірів України.

Предки українців, окрім восьми найголовніших сонячних Сварожих свят — Різдва Божича Коляди (Зимове сонцестояння), Колодія, Великодня Дажбожого (Весняне рівнодення), Русалій, Купайла (Літнє сонцестояння), Спасівки (свята Богів Спасів), свята Врожаю — Світовита осіннього (Осіннє рівнодення), Калити, святкували й інші, але не менш важливі свята — Водосвяття, Громницю (Стрітення), пташині свята, Велеса, Вербицю, Ярила, Радуницю, Праву Середу (Рахманський Великдень), Ладу, Перуна, свято Вогню (Весілля Свічки, Комина), Рожаниць, Мокошу, Рода та інші.

Праукраїнський календар відповідав фазам небесних світил: Місяця і Сонця. Кожен місяць цього календаря має 28–29 днів, поділяючись на чотири тижні (фази Місяця). Це є причиною періодичної появи тринадцятимісячних років, які чергуються з роками дванадцятимісячними. Тому ріновірські свята щороку можуть змінювати дату.

Вважаючи юліанський календар таким, що не відповідає астрономічному стану Космосу, всі зафіксовані в XIX ст. дати свят переносяться на григоріанський стиль, без змін, але з урахуванням астрономічних особливостей (Молодика, Повні, сонцестоянь і рівнодень), що дає змогу точно встановити дату рідновірського свята.

За матеріалами народознавчих праць
Галини ЛОЗКО

Уточнена й розширена версія Кола Сварожого — відродженого календаря Української рідної віри
(за книгою Лозко Г. С. Дочка Сварога. — Тернопіль: Мандрівець, 2022. — 440 с.)

К О Л О   С В А Р О Ж Е

(сл. Волхвині Зореслави,
муз. жерця Вогнедара)

1. Спочатку було мовчання...
А мова з’явилась зі слів.
Бо мова — молва — молитва
До Українських Богів.

Летять соколи Різдвяні —
Створити нам Світ Ясний,
І Коло Свароже у Праві
Повернеться до Весни!

Приспів:

Це наше Коло Свароже —
Мудрість Прабатьків;
Коло Свароже —
Безмежний плин віків;

Коло Свароже —
Богів Космічний Дар;
Коло Свароже —
Український календар.

2. Запалить сонця Мати Слава
І писанку нам принесе,
Цвістимуть квітки у травах —
Великдень воскресить усе.

Ярило в серця влучає —
Запалює на любов...
А Коло зупину не знає —
Все крутиться знов і знов.

Приспів.

3. А ніч найкоротша настане —
Купайло прийде у вінку,
Перун прогримить дощами
І Землю омиє п’янку.

А Спаси встають із пшениці,
Що родить Матуся Земля.
За ними прийдуть Рожаниці —
Вітати нове немовля.

Приспів:

Це наше Коло Свароже —
Богів Космічний Дар;
Коло Свароже —
Український календар.

Хто Коло це знає,
Той Предків скарб знайде;
Хто Коло це знає,
Той вічно хай живе!