«Першого Пращури молили Сварога…»

1 листопада завжди було величним Днем у наших славних Предків. Адже, за легендами, саме цього дня Бог Всесвіту Сварог починав кувати Плуга, щоб потім на Різдво скинути його на землю людям.

Сварог — Бог-творець Всесвіту, чоловіче втілення Роду. Він населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу й сім’ї. Він відомий ще в давніх аріїв: у ведійській релігії йому тотожний Тваштар — творець усіх живих і мертвих форм Природи. Про нього розповідає давня культова пам’ятка аріїв «Ріґведа». В Україні про нього лишилась хіба що згадка у Велесовій Книзі як майстра — твастира (ВК, дощечка 22).

Відаючи і не забуваючи, що Сварог — Бог, що «сповнює собою все, і що містить всіх у собі», який «Роду Божеському є началом і всенькому роду — криниця вічна», Київська громада українських язичників «Православ’я» ось уже кілька років поспіль відроджує Сварожини — Предківське свято на честь Сварога — верховного Бога слов’янського пантеону Богів. Тож 1-го листопада, незважаючи на робочий день, громадівці прибули в мальовничу місцину на березі однієї з дніпровських заток, щоб восславити Великого Бога наших славних Предків. Варто також нагадати, що, за значенням, це свято можна поставити поруч з чотирма найголовнішими сонячними святами у році, такими як Різдво Коляди, Великдень, Купайло та Велике свято врожаю (Світовида осіннього), хоч воно і не пов’язане із сонячним річним циклом.

Богославлення розпочалося традиційно — із запалення жертовного Вогню, яке здійснив заступник голови Громади, обрядодій Зореслав. Перед тим обрядодійка Яруня зачитала привітання зі святом від голови Громади, Волхвині Зореслави. А проводив святковий обряд жрець Вогнедар.

Першого Пращури молили Сварога,
Де Рода і Рожаниць було джерело,
Припросили і тоді бо кришили хліб наш.

Кий заснував град наш,
Який обжили славні роди руські.
Там оселилися
І вогнище творили Дубу і Снопу,
Який є Сварог Пращур наш.
Молимо Сварога про благо
для України і для кожного з нас, — лунало з вуст жерця

Принісши від Громади жертви Сварогу у вигляді медового ритуального напою та замовленої хлібини, до Сварги понеслися молитви та славені. Урочисто й піднесено залунала Слава Велика, а за нею — й Перша Права…

Свароже!
Ти, що сотворив світло,
Ти єсть Бог світла
і Бог Прави, Яви і Нави,
се бо маємо їх во істину.
І єсть ця істина наша,
що переможе темну силу
і виведе нас до блага.

….і молитва до Сварожичів за Перемогу, друга частина якої, з вуст обрядодія Зореслава, чи не найбільше надихнула учасників свята:

Ніщо вас не злякає, ніщо не спинить,
бо ви в руках Сварожих,
а Він у всі дні веде вас
до звитяги і геройства многого!
То стрепенися, народе мій, од сплячки
і в злагоді йди до стягів наших.
А захистить нас од ворогів на Русі
Могутній Сварог наш,
не чужинські боги!

Як уже згадувалося вище, Сварог викував перший плуг і скинув його на землю. Тож невід’ємною частинного свята було вшанування Сварога-коваля. Громадівці виклали на рушник біля священного вогнища для освячення ковальські інструменти й вироби, які у подальшому вже слугуватимуть їм оберегами. А жрець, урочисто восславивши Сварога, окропив ці речі свяченою водою.

На завершення урочистої частини Вогнедар промовив напутню молитву…:

Се мовив Ору Сварог наш:
«Як мої творіння,
Створив вас од перст моїх.
І хай буде сказано,
Що ви сини Творця,
І поводьтесь,
Як сини Творця!
І будете, як діти мої,
І Дажбог
буде Отець ваш –
Того мусите слухатись,
Що маєте діяти.
А як мовить, так і творіть!»

… а тоді сказав усім вірянам Громади на знак єднання з Богами взятися за руки і повів їх навколо жертовного вогнища у хороводі, виспівуючи:

Дай, Дажбоже, в добрий час —
Як у людей, так і в нас!
У щасливу годину
Розвеселим родину!..

А громадівці підхоплювали:

… Ой ну-ну, ой ну-ну —
Розвеселим родину…

Доспівавши останні куплет пісні, усі почули:

— Діду Божому,
Пращуру нашому Сварогу,
Слава !

— Навіки Слава! — відгукнулося гуртом і відбилося аж від протилежного берега затоки.

— Так величаємо Пращура нашого Сварога,
Який був, є і пребуде завжди з нами,
З віку у вік! — наголосив жрець. — Нумо до ігрищ і святкової Братчини!

Кілька ігор наших Предків було легко влаштувати.

У широку миску з водою були покладені яблука, а учасники гри намагалися вкусити їх зубами, а це у воді зробити було ой, як непросто — сміху було безміри…

А деякі «парубки», удаючи себе ковалями, «підковували» учасниць свята освяченими молотками… Ця гра називається «Підкувати молодицю». Парубки, ряджені ковалями з молотками в руках, «підковують» дівчат: хапають дівчат під час гри, задирають їм спідниці, беруть за ніжку і «кують» молотками по каблучках, за що дівка має поцілувати парубка. Те саме роблять чоловіки і молодицям, які подобаються. У цю гру грають і старші люди. Символіка цієї гри для старших — «перековування старого на молодого», «перековування хворого на здорового» тощо.

Був встановлений і традиційний гарбуз, вирізаний у вигляді голови-ліхтаря зі свічкою всередині, бо вважають, що на цей вогник прилинуть душі Предків, яких поминають у цей день. Подібні обряди відомі не тільки в європейців, а навіть у японців.

На Братчині ж тривали славлення Сварога і всіх Богів, єдиних у Сварозі, ходила по колу святкова братина зі смачнющим винним напоєм від жерця, лунали пісні та веселощі.

За тими розвагами не помітили, як і стемніло — вочевидь, заздалегідь взяті із собою ліхтарики не дали цього помітити. Та й Сварожини ж бо вдалися!

І вже була 9-а вечора, як учасники свята стали розходитися по домівках…

П. М. Керівництво Громади «Православ’я» висловлює щиру подяку Хранителю Перунового острова, побратиму Світозару за технічне забезпечення свята.

Більше світлин у Facebook