Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту
У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у жовтні на Дажбожих онуків чекають такі свята:
1 жовтня — свято Матері Слави. Вшановуємо Матір Славу — саме вона є нашою Покровою, бо це вона укривала руських воїнів на полях ратних покровом своїх золотих крил. «Б’є крилами Мати Слава і кличе нас, щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого, бо ми є русичі!» Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині, які були рідними для народу — «по крові тіла» (Велесова Книга). Наші Пращури вірили в божественне народження русичів — дітей Сварога, Перунових синів, Дажбожих онуків... Це також осіннє свято Матері Землі. Вона в цей день вкривається, лягає спочити на зиму. Початок осінньо-зимових робіт, не пов’язаних із землею, сезону весіль, вечорниць. Дiвочi молитви про одруження.
24 жовтня* — Зворожини (Осінні Діди, Дідова Субота). Поминальний день. Діди «приходять» у гості до своїх родин. Поминальні обіди: (щоб пара була, бо душі вдихають пару від їжі), сита каша з маком, налисники, гриби, поминальний напій та ін. (але без м’ясного). Громада літніх людей навіть у холодну пору варить куліш на лоні Природи, який тут же споживають, сидячи на землі. Вони знають, що скоро «відправляться на Луки Сварожі», — тому й свято назване Сварожини-Зворожини. Кладуть також багато ложок — для Предків, поминають кожного на ім’я. Завжди відзначається в суботу.
30 жовтня* — Мокоша осіння (Бабина П’ятниця). Жінки вшановують Богиню Мокошу — покровительку жінок, Роду, пологів та немовлят, а також жiночогo рукоділля. Її свято завжди у п’ятницю. Їй приносять в жертву прядиво, полотно, а з наступного дня починають великі роботи (ткання, вишивання, пошиття одягу тощо). У п’ятницю забороняється працювати голкою та ножицями, веретеном, бо в цей день, за повір’ями, Душі покійних родичів вiдвiдують свій piд, але пряля їх не бачить (боялися, щоб не поколоти Душі). Безплідні жінки моляться, щоб мати потомство. У цей день згадують ycix Богинь: Ладу, Дану, Живу, Лелю, Дану, Мокошу, Матір Славу. Приносять на освячення квіти, плоди, якi використовують протягом року для лікування.
___________
* рухомі дати свят.