Дажбожі онуки провели поминальну Тризну по Великому князю київському Святославу Хороброму «Щоб Дух великий Святослава між українцями воскрес!»

Хоробрий, невгамовний, дужий, —
В походах все життя прожив,
До срібла й золота байдужий,
А тільки славу й Русь любив.
Розширив він Русі простори
Мечем на захід і на схід.
Ні ріки не страшні, ні гори,
Якщо задумав він похід.
«Іду на вас!» — так благородно
Володарів попереджав.
Тому ж то (й це було природно),
У ворогів пошану мав.

___Ці рядки з відомої поеми Яруна Мотронюка «Святослав» вже на раз лунали тут, у Києві, біля пам’ятника славетному Великому князю київському Святославу Хороброму, Тризна по якому була проведена 8 березня 2018 року.

___На цьому місці, що на території Міжреґіональної Академії управління персоналом, де чи не одним із перших в незалежній Україні у камені гордовито постав останній язичницький правитель Русі, такі поминальні заходи проходять щороку, претендуючи стати вже традиційними. Сучасні свідомі українці вшановують свого видатного князя. Ось і цього разу захід організувала і провела Київська громада українських язичників «Православ’я», яка входить до Об’єднання рідновірів України.
___Вступне слово перед обрядом Тризни взяв I-ий заступник голови ОРУ і водночас ведучий заходу, жрець Вогнедар. Він звернув увагу присутніх на той факт, що з огляду на нечисленну присутність на цьому відкритому заході киян традицію вшанування великого князя доведеться утверджувати ще тривалий час, бо й нині більшість українців не може усвідомити ту величезну роль та заслугу Святослава перед Руссю-Україною, перед їхніми Предками та нащадками. Ця більшість не може усвідомити ту ситуацію, у якій опинилася нині наша країна, не маючи таких провідників-державників, як Святослав Хоробрий. Навіть тепер, коли найкращі сини і доньки Русі-України ведуть війну з москвоординським агресором та не зовсім слов’янською владною верхівкою, більшість населення цього дня веселиться, відзначаючи національне свято зовсім іншого народу, енергетично підживлюючи тим самим його нацменшину. Адже відома дата трагічної події — 8 березня 972 року, коли відбувся останній бій великого князя, також дає привід для роздумів. А враховуючи кочовий спосіб життя племені пацинаків (печенігів), чиїми руками було здійснено вбивство Святослава Хороброго, їхнє східне (можливо, пов’язане із залишками Хазарського каганату) походження і дикі звичаї (виготовлення ритуальних чаш із черепів супротивника), а також період юдейського свята помсти (Пурім), можемо припустити і мету розправи.
___Проте, як зазначив Вогнедар, незважаючи на те, що дата народження великого князя нам, на жаль, невідома, дату його загибелі не варто вважати найчорнішою в історії України, адже князь Святослав цього дня просто перейшов до Полку Перунового, перейшов достойно, як личить воїнові, — прямо з поля бою, полігши за Землю Руську.
___Варто також додати, що Великий князь київський Святослав до кінця залишився вірним слов’янському Роду, духовним традиціям рідної країни, а значить — істинним патріотом і державотворцем, який повинен бути прикладом для нинішніх і прийдешніх правителів слов’янських держав. Недарма його світлий образ став символом відданості Рідним Богам.
___Оскільки Рідна слов’янська віра нині відроджується в багатьох країнах, Святослав Хоробрий, як останній язичницький князь Русі, рідновірами по праву визнається особистістю, що символізує вірність рідній традиції, і героїчною постаттю, втрата якої є і по сьогодні, на жаль, невідновною.
___Обряд поминальної Тризни, яку Вогнедар провів разом із помічницею, Дажбожою онукою Младою, передбачає ристалища — змагання на конях та військово-спортивні змагання богатирів. Ці обрядові ігрища мають порадувати Душі Предків наших та пробудити їхнє прагнення до Нового Життя. Та цього разу все обійшлося скромніше: лунали молитви до Рідних Богів, на спомин душі Святослава та душ усіх славних Предків українців, Погребальна Кощуна на честь князя. Рідним Богам у вогонь переносного жертовника була вилита пахуча олія, Героям і славним Предкам, поміж якими були названі і Великий Кобзар Тарас Шевченко, і головнокомандувач УПА, генерал-хорунжий Роман Шухевич, які відійшли у кращий світ у березні, була пролита на землю суриця. А посестра Млада причастила учасників Тризни ритуальним хлібом.
___Поминальний захід продовжився виконанням пісень та віршів, присвячених Святославу Хороброму, Тарасу Шевченку. Лунали виступи побратима Гатила, II-го заступника голови ОРУ, посестри Ведани, скульптора Григорія Басанського. А завершився — спільним виконанням бойової української народної пісні «Меч Арея» (авторства Живосила Лютого).
___Герої не вмирають, доки їх поминають! Доки вони живуть у пам’яті нащадків, у них завжди є можливість народитися знову.

Прес-служба ОРУ

П.М. Подяка В. Поштарю за звукотехнічну підтримку.

Більше світлин у Facebook