Неабияке вшанування Бога Світовида влаштували цьогоріч вірянни Київської громади українських язичників «Православ’я»

Творіть Світовиду Славу велику!
Цей Бог очищує серце наше,
І ми відрікаємося від злого,
А спрямовуємо себе до доброго.

/Велесова Книга, дош. 11-А/

«І поставили вони у літо 7522 місяця вересня на 25 день на Перуновому острові кумира Бога Світовида, і возрадувався всенький світ онуків Дажбожих, і славні Богове, і славні Предки…», — мабуть, так написав би літописець про цю величну подію сьогодення, якби перенісся з минувшини у теперішній час.

Цього року Велике свято Врожаю, або осіннє свято Світовида, яке підготував актив Громади «Православ’я», проводила Волхвиня Зореслава — голова вказаної Громади і язичницьої конфесії Об’єднання рідновірв України, а допомагав їй щойно посвячений жрець Зореслав. Свято виявилося подвійним, адже у центрі кола Громади стояв новенький кумир Світовида, майстерно виготовлений скульптором, справжнім майстром-митцем Мирославом Сєвєровим якраз саме до цього свята.

І запалав жертовний Вогонь, і прийняв від Громади щедру жертву Бог Світовид, споживаючи її язиками вогненного Симарґла, і запитала Волхвиня, чи бачать її віряни за короваєм, подарованим цьогорічним урожаєм, і її знову, вкотре ніхто «не побачив». А на знак щирої пошани до Великого Бога жінки сплели Світовидові вінок та обвили його «тіло» довгою квітковою плетеницею.

З такою щирістю, теплом та веселощами свято Громади виявилося величним і високодуховним. Світовид з нами! — напевне, у багатьох не раз виникало таке відчуття у цю святкову мить. Про те, як її наближали, — коментар присутнього на святі автора ідеї виготовлення нової скульптури Світовида, заступника голови ОРУ, жерця Вогнедара:

— Ідея виготовити свого кумира у мене виникла ще понад рік тому, на Спасівку, — згадує жрець. — По завершенню торішнього Хлібного Спаса я раптом збагнув, що Велике свято Врожаю нам доведеться проводити без головного героя свята — кумира Бога Світовида. Адже, як відомо, ту величну статую, яка була майстерною копією Збруцького Світовида і стояла неподалік столичної Софійської площі, пошкодили якісь дикуни... Усі апеляції до правоохоронних органів тоді нічого не дали, окрім усвідомлення, що насправді у нас існують лише владоохоронні органи. Тож ми вирішили іти іншим шляхом і звернулися до славного скульптора, нашого побратима Мирослава. Тут же на святковій братчині зорганізували складчину, і митець потім взявся до праці. Проте мистецька робота завжди потребує часу і творчого натхнення, тому на минулорічне Світовидове свято його статуя ще не була готова — нам довелося проводити неповний святковий обряд. А ось за рік тепер маємо подвійне свято…

А тим часом рідновіри обступили образ Світовида з усіх боків — розпочалося священнодійство. То Волхвиня стала проводити обряд освячення кумира, окроплюючи його свяченою водою.

— Слава Світовиду! — виголошувала вона при цьому до кожного лика Божого.

— Навіки слава! — вторила Громада.

Урочистості завершилися веселим хороводом навколо багаття і статуї Бога та співом «Дай, Дажбоже, в добрий час — як у людей, так і в нас — у щасливу годину розвеселим родину!..» А гуртове фото на згадку стало символічним знаком оклику всього святкового заходу.

Прес-служба ОРУ


Більше світлин у Facebook