Не Пасхою, а Великоднем зветься українське свято, яке було у слов’ян ще у дохристиянські часи. Великдень у наших Предків — це сонячне свято перемоги світла над темрявою, літнього тепла над холодом зими. Тепер, як і колись, за Предківським звичаєм, це свято настає у першу неділю після Весняного рівнодення. На Київщині рівнодення настає раніше, ніж це прийнято за всесвітнім часом, і припадає на 17-18 березня. Тож у першу неділю після цього, коли день справді стає вже довшим («великим») за ніч (на хвилину чи й більше) і святкується Перемога світла. У народі про це кажуть, що «День поборов Ніч». Цьогоріч Великдень Дажбожий припав на неділю 20 березня.

Нині Великоднем християнську Пасху називають помилково. Адже християнське святкування Пасхи після Повні (повної фази Місяця) було прийняте за єврейським зразком і традицією юдейського свята Пейсах. Воно не має нічого спільного з нашою рідною традицією.

На Великдень українці, як одвічний народ-хлібороб, випікають ритуальні хлібини, короваї, солодкі пишні баби, колачі. Цей священний хліб має бути якомога вищим — це символ родючості, плідної сили. Великодні писанки та крашанки виконують магію воскресіння душ наших Пращурів. Саме з таким розумінням цих святощів довго боролися християнські попи, але, так і не змігши їх викорінити, змушені були дозволити їх, включивши до своїх церковних ритуалів та надавши їм зовсім іншого ідеологічного значення — «воскресіння Ісуса Христоса».

Ритуальні страви цього тижня виконують магічну роль, тому вживати їх потрібно саме в той космічний час, коли воскресає Дажбог — тільки тоді Небесна Брама відкрита для душ українців-русичів. Приписи попів постувати в цей час спричинюють зворотну дію — ми «постуємо» практично цілий рік. Пам’ятаймо, що яйце — символ воскресіння Дажбога і Дажбожих онуків, тобто всіх нас, українців-русичів. Тому неприпустимо розписувати і дарувати видуте, порожнє яйце — це символ безпліддя, який застосовують наші вороги, щоб знищити націю.

Великодні привітання, поцілунки — давній язичницький звичай. Народ радіє Весні, славить пробудження природи, висловлює своє одвічне прагнення до любові і щастя.

Сьогодні рідний Великдень відроджується по всій Україні. У неділю, 20 березня 2016 року, за сприяння Релігійного центру Об’єднання рідновірів України, проходило це свято й у Фастові. У центральному парку міста запалало справжнє жертовне, великоднє вогнище, навколо якого зібралися прихильники відродження Предківських традицій. Заступник голови ОРУ, жрець Вогнедар провів великодній обряд, під час якого разом з усіма вшанував Дажбога та всіх сонячних Рідних Богів, принісши їм жертву та освятивши великодні бабки, короваї, крашанки та інші страви. А вже у міській бібліотеці свято продовжив гурт автентичної української музики «Буття» з Києва.

Головним організатором свята Весни та ведучою була фастівська рідновірка Ведана. Смачні короваї спекла її землячка Миролада. В організації заходу взяли участь Український книжковий центр «Аратта», Громадська організація «Світозари», свої вироби представили гончарі з Брусилова й Києва. Допомагали проводити свято козаки Фастівського куреня Українського Козацтва: отаман Олег Чернишенко й обозний Микола Прокопенко.

Хоч погода трохи холодила й сніжила, все ж Великоднє свято вдалося на славу.

Прес-служба ОРУ

П.М. Організатори заходу висловлюють подяку водієві Віктору Поштарю за доставлення на свято дорогих гостей зі столиці.

 

Докладніше про цю подію у відеосюжетах:

*  *  *
*  *  *
... та у місцевій пресі:
(Газета «Перемога» № 25 за 25.03.2016
*  *  *