Звернувся юдей до рабина:

— О ребе, у мене таке горе, таке горе!

— Та що там у тебе, Абраме, сталося?

— Ой-вей, мій син став християнином, що робити?

— Та то ж таке горе, що я не дам тому ради, хіба що звернися до самого бога…

Зійшов Абрам на гору Сінай, підняв руки до неба й кричить несвоїм голосом:

—  О боже, о боже, поможи!

Бог довго не звертає уваги на ґвалт. Зрештою, йому набридає. Єгова виглянув із-за хмари й спитав:

— Що то за лемент, Абраме?

—  О боже, мій син став християнином!

—  Ну то й чого ти кричиш так несамовито? Мій також…

* * *

Піп проводить заняття з християнської етики в дитячому садочку. Гладить дітей по голівках і лагідно говорить:

— Запам’ятайте, діточки, на все життя: бог трансцендентний...

* * *

Зустрілися два приятелі.

— Уявляєш, вчора ходив до церкви — ну, гріхи спокутувати і таке інше. Дивлюся, заходить якась молодиця і ПАЛИТЬ!!! Уявляєш?! ПАЛИТЬ У ЦЕРКВІ!!! Я ледь пиво з рук не випустив!

* * *

Настав «страшний суд». Першими перед Ісусом постали його апостоли. Тож у них він і запитує:

— Ну що, Петре, був одружений?

— Був, Ісусе, — зітхає.

— В рай!

— Ти, Луко, був одружений!

— Так, Ісусе!

— В рай!

«А мене над ними, може, начальником поставлять», — подумки зрадів Андрій Первозваний, коли дійшла черга до нього.

— А ти, Андрію, був одружений?

— Був! І навіть двічі!

— В пекло!

— За що, Ісусе? Я ж двічі був…

— У нас рай для мучеників, а не для ідіотів!

* * *

Спустився Єгова-Саваоф на землю — перевірити, як ідуть справи. З ним Христос. От ідуть вони, бачать бідного селянина у розірваному одязі, який оре поле.

Єгова вигукує:

— Що це, Ісусе?

— Ну як же, тату, ти ж сам сказав: «у поті чола добуватимете хліб свій!».

— Та я ж просто пожартував щодо цього! Адже я зовсім не це мав на увазі!..

Ідуть далі. Дивляться — лікарня. Зайшли до неї. Проходять повз пологове відділення, а звідти — крики, зойки, стогін.

Саваоф, жахаючись:

— Що це, Ісусе?

— А ти ніби не знаєш?! Ти ж сам казав: «у муках народжуватимеш дітей своїх!».

— Як?! Невже я міг таке сказати?! І бідні жінки мучаться?! Яке пекло!..

Ідуть далі. Єгова вигукує:

— І ніхто не здогадався, що я просто пожартував! Я працював цілий тиждень, хильнув трішки… ну й бовкнув для приколу… Невже ніхто не здогадався?!

Тут вони підійшли до Ватикану і бачать наряджене духовенство — папу, єпископа та інших.

Саваоф:

— А ось це мені подобається! Усе красиво, чисто, люди доглянуті… Хто вони, сину?

— А це тату, ті люди, які здогадалися, що ти тоді пожартував.

* * *

Хвалиться юдейський рабин перед католицьким ксьондзом:

— Ну ким ти можеш стати? Ну єпископом, ну — кардиналом, хай, нарешті, — папою римським. Але ж не самим Богом! А от один із наших навіть у ваші боги проліз!

* * *

Підходить до попа після проповіді один крутелик:

— Слухай, братан, ну, бля, в тебе базар ульотний. Ну ти, бля, ліпиш конкретно …

— Сину мій, ти ж знаходишся в церкві! Не оскверняй божу обітель срамними словами!

— Ну, бля, як хочеш. Я просто десять штук баксів хотів на церкву відвалити…

— Стривай, братан. Та ти, в натурі крутий. Тіпа в приколах не шаріш…

* * *

Постали перед Саваофом-Єговою водій і піп. Водія Саваоф відправив у рай, а попа — у пекло.

— Помилуй, боже! За що? — здивувався чорноризник.

— Бо на твоїх проповідях парафіяни спали, замість того, щоб молитися. А в його автобусі вони молилися, замість того, щоб спати...

* * *

Християнська дівчина молиться: «Свята Діво Маріє, що зачала без гріха, допоможи мені згрішити, не зачавши...»

* * *

Урок християнської етики у першому класі. Викладач, християнський піп, не утруднюючи себе, монотонно читає євангеліє про життя «Ісуса Христа, Господа і Спасителя нашого». Діти слухають бородатого товстопузого дядька в чорній рясі, і... мовчать. Через кілька уроків піп бачить, що діти нічого не розуміють. Спитав у досвідчених вчителів, як йому знайти підхід до дітей. Йому й порадили спочатку виробляти у дітей образне мислення, бо тексти Нового Заповіту важко сприймають навіть дорослі люди.

От приходить піп на наступний урок і, посміхаючись до дітей, починає здалеку:

— Уявіть собі, дітки, ліс, у лісі — дерево, на дереві — маленьке боже створіння, таке руденьке, з гострими зубками, з пухнастим хвостиком... Хто це, діти?

Діти мовчать і насторожено дивляться на дивакуватого чорноризця. А той продовжує:

— Це створіннячко гризе горішки, може стрибати з дерева на дерево... Ну, хто це, діти? Ну, дітки, сміливіше.

На останньому ряду піднялася тремтяча дитяча рука.

— Ну, Миколко, молодець! Скажи хоч ти.

— Я, звичайно, не впевнений... Можливо, правильно було б відповісти, що це — «Ісус Христос, Господь і Спаситель наш», але ж дуже вже на білочку схоже...

* * *

Сорок років водив Мойсей гендлярів по пустелі, та все дарма. Сусанін зі своїми за пару днів упорався.

* * *

День святого Валентина — для відсталої молоді. А для розвиненої є Купальська ніч.

* * *

Тато Карло довго шукав свого Буратіно. Кого він тільки не питав, ніхто не знає і не бачив.

Нарешті «добрі люди» порадили:

— Піди в Єрусалим, там є «син теслі», який усе знає. Тільки він зможе тобі допомогти.

Пішов тато Карло до Єрусалиму, знайшов Ісуса Христоса, та й розповідає йому.

— Я старий тесля, ось уже десять літ шукаю свого сина, який ще маленьким пішов з дому...

Ісус, радісно розкривши обійми:

— Тату!

— Буратіно!

* * *

Зустрічаються два крокодили:

— Ну, як полювання?

— Двох негрів з’їв. А ти?

— А я одного москаля.

— Брешеш! Ану ж дихни!

* * *

Негр стоїть посеред вулиці і п’є молоко. Підходить дядько, зупиняється, довго дивиться і каже:

— Ні синку, не допоможе.