(доповнено й уточнено)

Досі дослідники християнізації Русі зовсім не приділяють уваги вивченню антихристиянської позиції язичницького князя Святослава, пояснюючи її лише консервативністю, небажанням його займатися державними справами тощо, і зовсім не звертають уваги на феноменальний зміст його релігійності. Так, американський дослідник християнізації слов’ян А. П. Власто подав надто поверховий погляд на його постать і взагалі не показав повної картини тих етнічних суперечностей, що склалися в уже тоді поліетнічному Києві.

Далі...

Дослідження джерела

«Генеалогія Богів

Давньої України»

Валерія Войтовича

(курсова робота з предмету «Джерельна база Рідної віри та методика досліджень»)

Далі...

(передмова до книги Галини Лозко «Рідні імена. Слов’янський іменослов». — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — 368 с.)

У цій унікальній книжці зібрано близько 4 тисяч словянських історичних та міфологічних імен, що складали рідний іменослов (словник імен) наших Пращурів.

Словник є переконливим свідченням того, що до прийняття світових релігій словяни вже мали багатющий запас власних, рідних і зрозумілих усім іменне запозичених і не навязаних силоміць чужоземцями. Нині, коли, здавалося б, все мало потонути в морі глобалізму, наша ідентичність і далі утверджується як самобутній феномен, що існував у житті наших Предків і житиме в наших нащадках.

Далі...

До 1040 річниці від дня героїчної загибелі великого князя київського Святослава Ігоровича


«Очолюй військо, княже, і приходь!»

8 березня — найчорніша дата в українській історії. Цього дня 972 року у нерівному бою з печенігами героїчно загинув князь Русі-України Святослав Хоробрий.

За своє недовге життя (за академічними даними князь прожив всього 30 років) Святослав значно розширив територію Київської Русі. За князя Святослава Київська Русь сягала від Прикарпаття до Волги і від Балкан до Ладоги. Його нащадки на престолі лише втрачали території, ним завойовані. Навіть вороги з повагою називали його «царем на північ від Дунаю» та порівнювали з давнім героєм Ахіллом. Усі — і ворожі князю-рідновіру монахи-літописці, і безпосередні його вороги, візантійці-ромеї, — навіть поза власним бажанням згадують про дивну, гідну поваги безкорисливість великого князя.

Далі...

Вся історія світу — це історія боротьби народів і цивілізацій за своє виживання, панування, чи просто краще місце під сонцем. Як доведено наукою, сила народу перш за все залежить від його гермена. Гермен (з лат. germen — зародок) — біологічне коріння народу, його етнічне ядро. Кожен член народу повинен передати свій гермен нащадкам — зробити все можливе для збереження ним своєї етнокультурної самобутності. Тому боротьба проти расового змішання Європи набуває сьогодні особливого значення для порятунку білих народів.

Далі...

ХРИЩЕННЯ* РУСИ — БЛАГОДАТЬ ЧИ НАЦІОНАЛЬНА ТРАГЕДІЯ?

У переддень чергової річниці Хрищення Руси багато людей подумки звертаються до тих буремних днів 988-го, які мали значний вплив на подальшу історію нашого народу, щоб уже з відстані понад тисячолітнього часу по-новому осмислити наслідки цієї радикальної для всіх нас події.

Ось як виглядає хрищення Руси у відомих джерелах. В літо 6496 (988) князь Володимир влаштував військовий похід на грецьке місто Корсунь (Херсонес), яке, обложивши, довго не міг взяти. Та допоміг парадоксальний випадок: несподівано якийсь грек Анастас, невідомо з якої причини зрадивши своїх земляків, прийшов на поміч князю-завойовнику. Він пустив стрілу з листом, що можна перейняти воду з колодязя і примусити греків до здачі міста. Літопис повідомляє: «Володимир же, це почувши і глянувши на небо, сказав: «Якщо збудеться се — охрещусь». Мотивація цієї епохальної для всієї нації події, що змінила хід історії, прямо скажемо, досить примітивна.

Далі...