Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (український календар).

Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді у Богів можна випросити все, що потрібно людині. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у лютому на Дажбожих онуків чекають такі свята:


2 лютогоСтрітення (Громниця). Зима зустрічається з Весною. Молитви до Сонця, пiснi-замовляння про тепло. З цього дня вже починають закликати Весну, співати веснянки і писати писанки. Вшанування вcix язичницьких Богів, запалювання смолоскипів (христ. церква замінила їх «громничними» свічками). Спостереження за погодою: яке буде Стрітення, така й Весна. Тож хай буде цей день Сонячним!

6–12 лютогоВелесовий (Чортовий) тиждень. Велесовий тиждень, який іноді називали ще й «Чортовим», бо «черти і різи» були своєрідним тайнописом, за яким Велесові внуки уміли ворожити і «чертити», тобто писати.

11 лютоговелике свято Велеса. Одягання у вивернуті кожухи, маски. Ватаги Велесових жерців (подібно до колядників) ходять вулицями, заходячи у двори, проголошують магiчнi замовляння для здоров’я домашніх тварин, заходять у стайні. Вшановується Велес (Волос) — Бог багатства, достатку й добробуту такою молитвою: «Молимо Велеса, Отця нашого, хай потягне в Небі коня Сварожого і хай прийде до нас сурі вішати, золоті Кола вертячи! Бо то Сонце наше як святе для домівок наших, і перед ним блідне лик вогнищ домашніх!» (Велесова книга). Випікають житній хліб, яким годують домашню худібку, варять пиво, освячують хліви.

12 лютого жінки виносять на мороз нитки, пряжу льон, вовну, щоб мати добре прядиво для ткання, плетіння та шиття.

13–19 лютогоКолодій (Масляна). Парубки вибирають наречених. Магія родючості: неодруженим парубкам жінки прив’язують колодку (фалічний символ продовження роду), а також прив’язують колодку тим батькам, котрі не одружили своїх дорослих дітей (у т. ч. і дочок) у цей шлюбний сезон. Ti, кому прив’язали колодку, мають віддячити гостиною, дарунками тощо. Обрядові страви цього тижня переважно молочно-масляні (вареники, пироги з сиром і сметаною, млинці та ін. На цьому тижні не шиють і не прядуть.

21 лютоговесняний Стрибог. Молитви до Бога Вітрів, який віє до Весни. Передбачення погоди на весну й літо.

24 лютого Лелечини. Свято тотемного птаха укрaїнцiв. Вважають, що з цього дня птахи починають свій політ з Вирію, починаються двотижневі пташині свята: Лелеки, Ластівки, Сорочини. Птахи вважаються священними, бо вони двічі народжуються «перший раз гладке (яйце), другий раз — пухке (пташеня)».

26 лютогоЩедрий Вечір/Новоліття (передноволітнє надвечір’я, на яке цьогоріч припадає Різдво Місяця: перший весняний Молодик народжується 26.02.2017 о 16 годині 58 хвилин). Наші Пращури починали нове літо (рік) з першим весняним Молодиком, який настає перед Весняним рівноденням. Нове Літо прийде до вас у хату. Пригостіть його Щедрою Вечерею, на яку збереться вся родина (вареники — обов’язкова ритуальна страва цього свята — наші Пращури за їхньою формою намагалися відтворити зображення молодого Місяця). Щедрування: чарівні обряди на щедрий майбутній рік; щедрують хлопці, молоді чоловіки — це пов’язано з магією першого полазника: у цей чарівний час першою до оселі має зайти людина чоловічого роду. Обряд Водіння Кози. Коза — образ Бога родючості й достатку. Її удавана смерть та оживлення — магічна містерія про завмирання Природи на зиму та пробудження навесні. Зустріч Нового 7525 літа.

Засівання вдосвіта (наступного дня): магічний обряд на урожайний майбутній рік здійснюють хлопчики — перші полазники чоловічого роду (магія Початку нового Часу). Продовження святкування Новоліття.


Як подає С. Килимник, молодиці й дівчата у вівторок та середу «зустрічають» Русалок, пригощають (розкладають їжу в полях, лісах, запрошують Русалок «їсти й пити та охороняти наші ниви»), а в четвер настає найголовніша фаза святкування – Русальський Великдень.