Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (український календар).

Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді у Богів можна випросити все, що потрібно людині. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у грудні на Дажбожих онуків чекають такі свята:

6 груднясвято Бога Велеса (Діда Мороза). Він сходить по сонячному промені на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) — це Він, наш Велес, якого треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва. «Це Велес навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних, і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця Божого!» (ВК).

22 грудняСвятвечір Різдво Божича Коляди (колядування — магічні обряди на щасливий і багатий майбутній сонячний рік). Коляда — ім’я Сонця Зимового сонцестояння. Початок нового річного сонячного циклу. Народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними промінчиками, які навесні оживляють землю і всю Природу. Закінчення Корочуна — найтемнішої частини року. Разом з житнім снопом — Дідухом — входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі 12 (або 13 страв за числом місяців у році). Першу ложку (або три ложки) старійшина Роду підкидає до стелі. Дідів кутею пом’яніте і чаркою не обминіте! Колядницькі ватаги. Колядування (обряд). Спочатку колядники виконують космогонічні колядки, які розповідають про Створення Світу (Сонця, Зірок, Місяця, Землі), потім колядують (родинні колядки) до кожного члена родини. У кінці обряду родина (громада) ділить священне причастя — Різдвяний Божичний коровай.

23 груднясвято Бога Рода. Род вшановується в перший день після Різдва як першопочаток життя, він дарує життя вciм земним істотам. Йому випікають коровай, варять пиво i мед, проголошують замовляння на честь Рода: «Хай все добре народжується!». Відвідують своїх рідних та близьких, пригощають пирогами, пивом і медом...