Русалки — це первісно Діви-Богині природи: рік, озер, джерел, рослин, лісів, полів тощо. Уявляли їх у вигляді гарних дівчат із довгими розпущеними косами, заквітчаними запашним зіллям, квітами, травами. У найдавніших слов’янських міфах простежується певний зв’язок Русалок із культом рослин та культом води.

Наші Русалки близькі до грецьких Богинь природи — Німф, хранительок давньої мудрості, які володіють таємницями життя і смерті. Вони лікують, передрікають майбутнє, прилучають людину до таємних сил природи, мають певні еротичні риси: оголеність, принадну зовнішність тощо — все це притаманне і нашим Русалкам, які можуть залоскотати парубка на березі річки, заманити його у вир чи безодню.

Відомо, що грецьким Німфам створювали святилища, храми в горах, гротах, біля джерел. Наявність на Русі спеціального обрядового русального одягу (сорочка довгорукавка), обрядових ювелірних оберегів-прикрас (браслети з русальною символікою) свідчить про важливість Русального культу на Русі й вірогідність існування у нас спеціальних його жриць або навіть спеціалізованих храмів.

Нині фольклористи вважають Русалок лише «духами померлих» або «нехрищених дівчат», які пішли з життя передчасно. Абсолютно ігноруючи їхні теїстичні риси. Їх вважають небезпечними для людей, особливо бояться тих, які померли ображеними або мали злий характер.

Безперечно, що назва Русалок пов’язана з давніми поминальними обрядами слов’ян — Русаліями. Русальний культ мав родові риси. Досі в українських селах вважається, якщо побачиш у полі Русалку, то не можна розповідати про неї чужим (тим, хто не належить до роду). Вона показується тільки своїм кровним. Побутує також думка, що нині Русалок стало менше, тому показуються вони людям все рідше.

Етимологія слова Русалка, можливо, пов’язана з руслом ріки, адже річкові Русалки були чи не найголовнішими з усіх Русалок. В Україні Русалки відомі ще як Мавки, Нявки (від стародавнього Навь — покійник). Лісові Русалки відрізняються від водяних тим, що живуть у лісі на деревах, гойдаються на гіллях.

Свято Русалок (у християнстві його заступила Трійця) є поминальним тижнем, коли приносять пожертви передчасно померлим і взагалі всім духам Предків. Жінки прив’язують на дерева шматки полотна, дівчата вішають вінки. Русалії згадуються у Велесовій Книзі: «Богів покормимо ягням на Коляди і на Русалії, в день Ярила і на честь Красної Гори» (дошка 7-А).

Русалки — добрі Божества врожаю, покровительки рослинної сили природи. У Русалках наші Пращури вбачали посередників між світом Яви і Нави. Русалки приходять на землю, щоб допомогти рослинам проростити їхні зелені паростки, наситити їх вологою, сприяти багатому врожаю. Тому в часи давньої України свято Русалій відмічали на початку травня, коли з’являлася молода зелень, але, з прийняттям християнства, це свято поєднали зі святом Трійці й у зв’язку з відставанням церковного календаря від природи, перенесли на місяць пізніше, коли вже рослини повністю розвинулися. Так стався відрив природного культу від астрономічного календаря і його релігійного значення.

Русалок, як вважають, є «тридев’ять сестріниць», тобто 27 сестер63. Вони мають свої імена. Так, на початку XX століття Юрій Миролюбов записав у кількох селах Подніпров’я імена декількох «сестріниць»: Сенява, Сана, Овсяниця, Житниця, Пшениця, Травниця, Катраниця, Березиця, Вербиця, Вишниця, Сливиця, Яблуниця, Грушениця, Осиниця, Дубиця, Терновиця, Дивовиця (всього 17). Пізніше в селах Веселі Терни та Антонівка він знайшов ще 7 імен: Росяниця, Розовиця, Любистиця, Кануперниця, М’ятниця, Жалиця, Краса.

Цей перелік можемо доповнити ще відомими в українській фольклористиці Полудницею, Нічкою-Марухою та Гречухою. Не поспішаю категорично стверджувати, що ось, мовляв, і всі 27 русалок! Може це випадковий збіг. Можливо, буде знайдено ще більше імен, адже слов’янський фольклорний масив неодмінно матиме інші варіанти цих імен.

Так, у македонців три вили (русалки) називаються Ветерушки (ті, що роздувають вітер, бурю), у сербів є русалка Поводкиня (живе у водах річок, озер, криниць і джерел) та морська Дівиця (живе в морі), у лужичан є Лісунка (колишеться на гілках лісових дерев). На Харківщині всі загалом Русалки називаються Лоскоталками, а в росіян — Щекотухами, що свідчить про їхню небезпечність для людей, особливо (за повір’ями) для неодружених парубків, які ходять пізно берегом річки чи в лісових хащах.

Значно менше відомостей маємо про кожну з русалок. Але дещо знаємо й про них. Наприклад, Жалиця — душа утопленої дівчини, що перевтілилася у Русалку. Її душа скаржиться (жаліється) кожному, кого зустріне на березі, про свою гірку долю. У народі вважають, що їй не можна співчувати, бо одразу відбере в людини життєву силу (вип’є енергію). Слово-оберіг від такої русалки: «Чур! Чур! Пращур! А ти Сніп бачила?»64

Полудниця — Русалка, що з’являється у полі з полудня (від 12 до 14 години) з серпом у руках, тому вона має ще ім’я Серпушниця. За Звичаєм, в полудень треба було відпочивати, лігши в холодку під деревом. Тому, хто порушив цю традицію, замешкавшись у полі, Полудниця починає задавати запитання: як обробляти льон, готувати прядиво, полотно, сорочки тощо. Якщо винуватець не зможе відповісти, вона насилає хвороби. Щоб уникнути покарання, потрібно якнайдокладніше розповідати з усіма подробицями про весь процес роботи, тягнучи час.

Коли полуденний час скінчився, Полудниця зникає, так само, як зникають нічні духи зі співом півня. Повір’я про сакральність полуденного і полуночного часу сягають ще глибокої індоєвропейської давнини, зокрема відображені в Ріґведі та Кама Сутрі, де пов’язані з часовими табу.

Росяниця — Русалка-опікунка роси, насичує трави живлющою силою, дає прокорм коровам, козам, які, у свою чергу, дають молоко. Тому в народі кажуть: «Росяниця годує дітей молоком».

Русалка Нічка, або Маруха, подібна до російської Кікімори, вона слідкує, щоб жінки не пряли вночі, не залишали без догляду в хаті куделю (особливо в п’ятницю). Жінки бояться, що Нічка випряде весь льон. У тихі нічні години в хаті чути шум, схожий на прядіння, а часом стукіт — вважають, що це пряде Нічка-Маруха. В цих Русалках бачимо раціональні звичаєві вірування, які оберігали наших Предків від виснажливої праці, примушуючи правильно дозувати працю і відпочинок.

Імена інших Русалок дають змогу припустити, що кожна з них відає певною рослиною чи сферою життя родини, як приміром, Гречуха, що живе в гречці під час її цвітіння та колосіння і сприяє дозріванню зерна.

Можна прослідкувати і зв’язок русалок із Рожаницями. На це вказує насамперед назва джерела, що існує у згаданому Ю. Миролюбовим селі, як «Реченець-сестринець». Ще на початку минулого століття старожили згадували, що біля таких джерел здійснювали обряди наречення немовлят (надання імені, іменини). Мати на світанку тричі занурювала дитя у святі води джерела, а на березі залишала гостинці (треба вважати Роду і Рожаницям), загорнуті в білу скатертину: «жарево» (смажене м’ясо), молоко, яйця, сир, сметану.

На зв’язок русалки з Рожаницею вказує також і народне пояснення русалки як душі покійниці. На Поліссі вважають, що русалкою стає жінка чи дівчина, яка померла на Русальному тижні. Зі світом Нави (покійних родичів) пов’язані також мавки (різновид русалки в Карпатах). Мавки приходять на Землю, починаючи з Навського четверга (перед Великоднем), і перебувають тут до глибокої осені, після чого засинають на зиму. Взагалі четвер, день Перуна, важливий і для русалок: вони як помічниці Бога-громовержця, «облачні діви», посилають живу воду на поля й ліси. Тому друге їхнє свято — Русальний Великдень — теж припадає на четвер Семикового тижня (сьомий тиждень після Великодня Дажбожого). Відомо, що в давнину Русальний Великдень святкували дуже гучно — з музикою, співом, танцями, рядженими («возложища на лиця скурати», тобто маски зі шкіри). Так наші Предки славили пробудження грозових і дощоносних сил природи, яке припадає на середину травня. У словенців збереглася навіть назва цього місяця рісалчек, тобто русальник.

На Русалії з квітами й травами заносять у хату добрих духів родини. Русалкам жертвують стрічки, полотно, сорочки, які розвішують на деревах: цей обряд означає викликання до Яви тих душ, які потребують тілесної сорочки, щоб отримати нове життя. Отже, Русальний культ мав на меті забезпечення вічного коловороту душ через світи Нави, Прави і Яви. Русалії тривають тиждень, після чого з Русалками прощаються і урочисто з піснями проводять їх за село65.

Лозко Г. С. Українське народознавство