Богознавство

Велес (Волос) — це один з найстаріших Богів, який вважається Богом достатку. Християнин-літописець називає Велеса «скотьїм Богом», тобто опікуном домашніх тварин. А якщо врахувати, що череди худоби (скот) у давнину вважалися символом заможності взагалі, то стає зрозуміло, чому Велес — Бог багатства і достатку. Крім того, Велес — опікун купецтва, торгівлі, як і римський Меркурій. О. Афанасьєв пояснює Велеса не тільки як охоронця череди худоби на землі, але й пастуха небесної отари хмар. Те, що Боян у «Слові о полку Ігоревім» названий «Велесовим внуком», вказує також і на те, що Велес був ще й Богом поезії та музики, тобто покровителем мистецтва, як і Меркурій.

Далі...

Водяник — втілення водяної стихії в образі Водяного царя. Уявлявся як старий довгобородий дід, який панує над Русалками. Якщо людина необережно втручається до його царства, Водяник може дуже зашкодити, навіть утопити, перевернути човен тощо. Тому моряки і рибалки завжди намагалися умилостивити Водяника: в давнину йому приносили в жертву чорну тварину (півня, козла). Існував звичай тримати на кораблях чорну кішку, яка також вважається оберегом і для мірошників водяних млинів. Іноді жертви Водяникові приносили й пасічники. Щоб уберегти бджіл від повені, вони кидали в річку свіжий мед і віск, а подекуди навіть перший бджолиний рій (первак).

Далі

Домовик — Бог дому, родини, який походить, вірогідно, від культу Предка і домашнього вогнища. Недарма він живе за піччю або під порогом хати. Домовик невидимий, але іноді він показується маленьким дітям. Його перевозять у нову хату, щоб охороняв родину. Коли родина живе у злагоді зі своїм Домовиком, він навіть намагається допомагати по господарству. Домовик має Доманю (Домасю, Домаху, Домцю), що означає «пані, господиня дому». Вона інколи допомагає жінкам прясти. Домовики люблять домашніх тварин, особливо кішку й козу, але бояться сороки. Домовика не можна залишати, коли переїздять у нову хату, треба покликати його зі собою, підставивши черевик: «Домовик, Домовик! Ось тобі сани — сідай, їдь з нами!» або й просто: «Хазяїне, ходи з нами до нової хати!» Інакше він образиться, що його не шанують і буде турбувати людину, а часом навіть і шкодити їй.

Далі

Род і Рожаниці. Творцем Всесвіту, Богом над Богами усі слов’яни завжди вважали Рода. За уявленнями наших Предків, він живе у Сварзі – найвищому небі, їздить на хмарах, дарує життя людям, звірам, птахам, дарує дощ на посіви жита, дає людині долю. Род – один з Богів, який залишався в пам’яті народу найдовше – його статуї, заховані у хащах, у високих горах від християнських фанатиків, вшановувалися вже небагатьма вірними язичниками аж до XIX ст.

Далі...

Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Далі